ПЛАН-КОНСПЕКТ
для проведення заняття з курсантами училища з предмета:
“Охорона праці”
Тема № 2: Основи
охорони праці в пожежно-рятувальних підрозділах.
Заняття № 4: Вимоги правил безпеки праці при проведенні аварійно-рятувальних
робіт у зоні радіаційного забруднення.
Література:
1. Кодекс
цивільного захисту України.
2.
Наказ МНС України від 7.05.2007
№ 312 «Про затвердження Правил безпеки праці в органах і підрозділах МНС
України».
3.
Наказ МОЗ України від
02.02.2005 № 54 «Про затвердження державних санітарних правил «Основні
санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України»».
4.
Козяр М.М. Основи охорони праці,
безпеки життєдіяльності та цивільного захисту населення: Навчальний посібник/ -
К: Кондор, 2012. 458с.
5.
Жидецький В.Ц. Основи охорони праці.
Підручник. – Вид 3-є, перероб. і доп. – Львів: УАД, 2006.
6.
Басараб В.З., Кошеленко В.В.,
Болібрух Б.В. Організація аварійно-рятувальних робіт. Частина 1: Навчальний
посібник. 2010. – 194 с.
б). Викладання нового навчального
матеріалу по питанням:
1. Основні поняття про радіаційну
небезпеку
2. Загальні вимоги до заходів із
забезпечення протирадіаційного захисту в умовах практичної діяльності
3. Правила поведінки і дії в осередку
радіоактивного ураження
Питання № 1: Основні поняття про радіаційну небезпеку.
Особливу загрозу для здоров'я людей та існуванню
природних біосистем становить забруднення біосфери радіоактивними речовинами,
які небезпечні своїм іонізуючим випромінюванням. Розрізняють іонізуюче
випромінювання природного і штучного походження. До
недавнього часу, до середини ХХ ст., основним джерелом іонізуючого
випромінювання були природні джерела - Космос, гірські породи та вулканічна
діяльність. У різних регіонах Землі рівень природної радіації сильно різниться,
збільшуючись у десятки й сотні разів у районах родовищ уранових руд,
радіоактивних сланців тощо. До зон підвищеної радіоактивності в Україні
належать Жовті води, Кіровоградська область, Хмельник, Миронівка, Полісся та
ін.
Сьогодні основними джерелами радіоактивного забруднення біосфери
є джерела антропогенного походження: випробовування ядерної зброї, аварії на
атомних електростанціях, підводних човнах та виробництвах радіоактивних
матеріалів тощо.
Розрізняють кілька видів іонізуючого випромінювання. Під
час радіоактивного розпаду утворюються a(альфа)-, b(бета)- і g(гамма)-частинки.
Альфа-випромінювання є потоком позитивного заряджених ядер гелію,
бета-випромінювання - потік негативно заряджених швидких електронів і
гамма-випромінювання - короткохвильове випромінювання електромагнітної природи.
Альфа-випромінювання проникає на відстань від кількох сантиметрів у повітрі й
кількох міліметрів - у тканинах, гамма - випромінювання - на відстань до сотень
метрів.
Радіація - це потік різних видів випромінювання, які утворюються в процесі
радіоактивного розпаду і взаємодіють з навколишнім середовищем.
Кожний вид радіонуклідів розпадається з певною швидкістю, яка характеризується
періодом напіврозпаду - часом, протягом якого число атомів даного радіонукліду
зменшується вдвоє.
Для вимірювання ступеня радіаційної небезпеки
використовують такі показники: експозиційну дозу, поглинену дозу та
еквівалентну дозу, які вимірюються певними одиницями.
Поглинена доза - енергія іонізуючого випромінювання, яка
поглинулась тілом (тканинами організму), у перерахунку на одиницю маси.
Вимірюється у системі СІ в греях (Гр). Слід відзначити, що дана величина не
враховує того, що при однаковій поглиненій дозі альфа-випромінювання більш
небезпечним ніж гамма- або бета-випромінювання.
Еквівалентна доза - поглинена доза, що помножена на
коефіцієнт, який відображає здатність даного виду випромінювання пошкоджувати
тканини організму. Вимірюють у системі СІ в одиницях - зівертах (Зв). Зіверт -
одиниця еквівалентної дози у СІ. Відповідає поглиненій дозі в 1 Дж/кг (для
рентгенівського, гамма- і бета-випромінювання).
Необхідно враховувати, що одні частини тіла (органи,
тканини) більш чутливі, ніж інші: наприклад, при однаковій еквівалентній дозі
випромінювання виникнення раку у легенях більш ймовірно, ніж у щитовидній
залозі, а опромінення полових залоз особливо небезпечно через ризик генетичних
пошкоджень.
Рівень вмісту радіоактивних ізотопів у організмі
залежить від їх концентрації в навколишньому середовищі. Припустимий вміст
радіоактивних речовин в організмі (тобто така кількість, за наявності якої
утворюється доза на критичний орган, що перевищує ГДД) залежить від ступеня
безпеки радіоактивних елементів у випадку потрапляння всередину і визначається
їх радіотоксичністю.
Основними шляхами надходження радіоактивних речовин до людського організму
є: дихальні шляхи, кишково-шлунковий тракт і шкіра.
Найнебезпечнішим вважається потрапляння радіоактивних ізотопів через верхні
дихальні шляхи, звідки вони попадають у шлунок і в легені. Через неушкоджену
шкіру резорбція в 200-300 разів менша, ніж через травний канал, і не відіграє
суттєвої ролі, за винятком ізотопу водню - тритію, який легко потрапляє через
шкіру.
Іонізуюче випромінювання має високу біологічну
активність. Залежно від дози опромінення та низки інших умов воно здатне
негативно впливати на людину навіть до її загибелі. Біологічна дія
радіоактивного випромінювання полягає в ушкодженні; іонізації або збудженні
молекул (у тому числі ДНК), загибелі клітин, виникненні мутацій.
Відзначають такі ефекти впливу іонізуючою радіації на
організм людини: соматичні (гостра променева хвороба, хронічна променева
хвороба, місцеві променеві ураження); сомато-стохатичні (злоякісні
новоутворення, порушення розвитку плода, скорочення тривалості життя);
генетичні (генні мутації, хромосомні аберації).
Доза опромінення до 0,25 Гр (25 рад) звичайно не
спричинює значних відхилень у загальному статусі та крові. Доза 0,25-0,5 ГР
(25-50 рад) може призвести до окремих відхилень у складі крові. Доза 0,5-1 Гр
(50-100 рад) зумовлює нерізко виражені зміни в картині крові, порушення функції
нервової системи. Пороговою дозою для гострого променевого ураження
прийнято вважати одноразове опромінення дозою 1 Гр (100 рад).
У випадку подальшого опромінення дозою 150 рад і більше ймовірною є можливість
виникнення хронічної променевої хвороби, яка проявляється вегето-судинними
порушеннями, функціональними змінами центральної нервової системи, токсичним
ураженням печінки, зменшенням числа лейкоцитів до 2 тис/мм3 у крові,
переродженням нейтрофільних гранулоцитів тощо.
Серйозну загрозу для здоров'я людини, яка перенесла гостру чи
хронічну променеву хворобу, становлять віддалені наслідки променевого ураження.
Вони можуть проявитися через 10-20 років після опромінення. До основних віддалених наслідків
відносяться, зокрема, захворювання, що пов'язані зі змінами генетичного
апарату (пошкоджуються хромосомний апарат, порушуються механізми ділення
(мітозу), відбувається блокування процесів відновлення та диференціювання
клітин тощо), злоякісні пухлини,
захворювання крові, скорочення тривалості життя.
Згідно з рекомендаціями Міністерства по контролю за
радіаційним забрудненням для запобігання можливим вадам розвитку доза
опромінення на все тіло не повинна перевищувати 50 Р, а на орган чи тканину -
500 Р. Іонізуюче випромінювання, яке діє на гонади в дозах 100-200 Р, впливає
на ооцити і зумовлює тимчасову безплідність, а в дозі 400 Р - стійку
безплідність.
Що стосується небезпеки генетичного виродження людства
(зокрема, на сучасному етапі), то можна сказати, що ризик народження хворої
дитини через опромінення чи інший шкідливий вплив саме внаслідок мутації. (За
даними експертів ООН, генетичні хвороби внаслідок опромінення в дозі 1 рад
популяції в 1 млн. новонароджених виникають у першому поколінні в 63 випадках,
що складає 0,06% від загального числа генетичних хвороб у популяції. Однак для
нащадків хворої дитини ризик успадкувати захворювання вже становить 50%.
Висновок:
Питання № 2 Загальні вимоги до заходів із забезпечення
протирадіаційного захисту в умовах практичної діяльності.
Під практичною діяльністю розуміється поводження з штучними джерелами
іонізуючого випромінювання, спрямоване на досягнення матеріальної або іншої
користі, що призводить або може призвести до передбаченого та контрольованого
збільшення дози опромінення. Відтак практична діяльність передбачає
різноманітну експлуатацію джерел випромінювання і є необхідним елементом
конкретної ядерно-радіаційної технології.
Необхідний рівень протирадіаційного захисту персоналу
підприємств забезпечується:
·
радіаційно-гігієнічними та
організаційно-технічними заходами
для забезпечення умов
праці, що відповідають
вимогам чинного законодавства України, норм радіаційної безпеки та
Правил;
·
обмеженням у встановленому
порядку допуску до роботи з ДІВ
осіб у залежності від їхнього віку, статі та стану здоров'я;
·
достатністю захисних бар'єрів,
включаючи фактори, що лімітують відстань до джерела і час роботи з ним;
·
достатньою надійністю і безвідмовністю
конструкцій, механізмів, інших засобів та систем, що забезпечують низькі проектні рівні ймовірності критичних
подій, щодо джерел потенційно опромінюючих;
·
системою підготовки і підтримки досить
високої кваліфікації персоналу і дотриманням правил роботи з джерелом;
·
забезпеченням персоналу лікувально-профілактичними засобами захисту від опромінення;
·
організацією системи інформування про
радіаційний стан;
·
установленням контрольних рівнів;
·
організацією і здійсненням
радіаційного контролю, що відповідає вимогам Правил та інших профільних
санітарних правил;
·
плануванням і проведенням ефективних
заходів щодо захисту персоналу у випадку
загрози і під час виникнення
радіаційної аварії.
Необхідний рівень протирадіаційного захисту населення забезпечується:
·
радіаційно-гігієнічними умовами
проживання, що відповідають вимогам
чинного санітарного законодавства;
·
встановленням системи квот на
опромінення від окремих джерел;
·
наявністю санітарно-захисної зони
(далі - СЗЗ) і зони спостереження (далі - ЗС);
·
введенням контрольних рівнів (далі -
КР);
·
організацією і здійсненням
радіаційного контролю;
·
ефективністю планування і вжиття
заходів з протирадіаційного захисту під
час виникнення радіаційної аварії;
·
виконанням вимог щодо зниження доз і
ризиків, пов'язаних із джерелами потенційно опромінюючими.
Уникайте тривалого перебування на забрудненій території.
У приміщеннях,
щодня робіть вологе прибирання, бажано з використанням миючих засобів.
У разі
перебування на відкритій, забрудненій радіоактивними речовинами місцевості,
обов'язково використовуйте засоби захисту: для захисту органів дихання -
протигазом, респіратором, ватно-марлевою чи протипиловою пов'язкою, зволоженою
марлевою пов'язкою, хустинкою або будь-якою частиною одягу; для захисту шкіри -
спеціальним захисним одягом типу ОЗК, плащем з капюшоном, накидкою,
комбінезоном, гумовим взуттям і рукавицями.
Висновок: тільки суворе дотримання вимог правил безпеки праці
під час дозволить запобігти радіаційному опроміненню особового складу при
виконанні своїх службових обов’язків.
Питання № 3 Правила поведінки і дії в
осередку радіоактивного ураження.
Для
ліквідації надзвичайних ситуацій на небезпечних об’єктах повинні бути
розробленні та затвердженні у відповідному порядку плани
ліквідації аварій, катастроф та стихійного лиха або інструкції про порядок організації і
проведення робіт з гасіння пожеж на підприємстві яке має радіаційні речовини. В
даних планах (інструкціях) повинен бути передбачений порядок допуску та видачі
наряду-допуску згідно з Нормами радіаційної
небезпеки України на проведення аварійно-рятувальних робіт на
даних об’єктах.
За
наявності або при виявленні в зоні аварійної ситуації або в безпосередній
близькості від неї радіаційного, зараження, керівник пожежно-рятувальних
підрозділів має негайно після отримання цієї інформації вжити заходів щодо
попередження ураження особового складу. Крім того, керівник підрозділів має провести інструктаж
щодо заходів безпеки під час дій у такій зоні та виставити біля входу до зони зараження пост
для контролю за часом
роботи у небезпечній зоні забезпечити засобами
захисту від опромінення, приладами дозиметричного контролю і засобами
індивідуальної санітарної обробки людей і дезактивації техніки.
Робота
особового складу виконується тільки в ізолюючих протигазах.
Пожежна
техніка, при можливості має
встановлюватися з боку непошкоджених стін які можуть служити захисним екраном
від іонізуючих випромінювань.
Після
виконання робіт в зоні радіаційного зараження місцевості особовий склад повинен
пройти санітарну обробку (часткова (за допомогою індивідуальним хімічним
пакетом) та повна (обмивання тіла теплою з водою та милом)), вихідного
дозиметричного контролю, проведення дезактивації (змивання струменем води,
обтиранням, обдуванням, замітанням радіоактивних речовин), дегазації
(знезараження НХР різними речовинами) та контролю протигазів, одягу, взуття,
приладів, техніки, обладнання і спорядження.
Весь
особовий склад, що брав участь у виконанні робіт у такій зоні або проводив
роботи із санітарної обробки, повинен пройти медичне обстеження, а за
необхідності (за висновком лікаря) — профілактичне лікування.
Дії у випадку раптового виникнення радіаційної небезпеки:
З одержанням повідомлення
про радіаційну небезпеку негайно укрийтеся в будинку. Стіни дерев'яного будинку
послаблюють іонізуюче випромінювання в 2 рази, цегляного - у 10 разів;
заглиблені укриття (підвали): з покриттям із дерева у 7 разів, з покриттям із
цегли або бетону у 40 - 100 разів.
Уникайте паніки. Слухайте
повідомлення органів влади з питань надзвичайних ситуацій.
Зменшить можливість
проникнення радіаційних речовин в приміщення.
Проведіть йодну профілактику.
Йодистий калій вживати після їжі разом з чаєм, соком або водою 1 раз на день
протягом 7 діб: дітям до двох років - по 0,040 г на один прийом;
дітям від двох років та дорослим - по 0,125 г на один прийом. Водно-спиртовий розчин
йоду приймати після їжі 3 рази на день протягом 7 діб: дітям до двох років - по
1-2 краплі 5% настоянки на 100 мл молока(консервованого) або годувальної
суміші; дітям від двох років та дорослим - по 3-5 крапель на стакан молока або
води. Наносити на поверхню кінцівок рук настоянку йоду у вигляді сітки 1 раз на
день протягом 7 діб.
Уточнити місце початку
евакуації.
Швидко зберіть необхідні
документи, цінності, ліки, продукти, запас питної води, найпростіші засоби
санітарної обробки та інші необхідні вам речі у герметичну валізу.
По можливості негайно
залишіть зону радіоактивного забруднення.
Перед виходом з будинку
вимкніть джерела електро-, водо- і газопостачання, візьміть підготовлені речі,
одягніть протигаз (респіратор, ватно-марлеву пов'язку), верхній одяг (плащ,
пальто, накидка), гумові чоботи.
З
прибуттям на нове місця перебування, провести дезактивацію засобів захисту,
одягу, взуття та санітарну обробку шкіри на спеціально обладнаному пункті або ж
самостійно (зняти верхній одяг, ставши спиною проти вітру, витрясти його;
повісити одяг на перекладину, віником або щіткою змести з нього радіоактивний
пил та вимити водою; обробити відкриті ділянки шкіри водою або розчином (типу
ІПП-8). Для обробки шкіри можна використовувати марлю чи просто рушники.
3. Заключна
частина (15 хв.).
Питання:
1. Назвіть загальні
вимоги до заходів із забезпечення протирадіаційного захисту в умовах практичної
діяльності? – 1-2 чол. (усно).
2. Назвіть вимоги правил безпеки праці під час
проведення аварійно-рятувальних робіт в зонах радіаційного забруднення? – 1-2
чол. (усно).
3. Назвіть дії у випадку
раптового виникнення радіаційної небезпеки – 1-2 чол. (усно).
4. Поясніть якими
заходами забезпечується необхідний рівень протирадіаційного захисту персоналу підприємств? – 1-2 чол. (усно).
в) Підведення підсумків
опитування та заняття (2 хв.)
г) Завдання на
самопідготовку (3 хв.): матеріали конспекту – вивчити, Козяр М.М. Основи
охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту населення:
Навчальний посібник/ - К: Кондор, 2012. 458с - прочитати, основне
коротко законспектувати.
