Тема № 1.1

                                       ПЛАН-КОНСПЕКТ

для проведення заняття з курсантами училища з предмета:

                                   “Охорона праці”

Тема № 1: Правові та організаційні основи охорони праці.

Заняття № 1: Основні положення законодавчих актів України з питань охорони праці.

Література:

• Конституція України.
• Кодекс законів України про працю.
• Кодекс цивільного захисту України.
• Наказ МНС України від 07.05.2007 № 312 «Про затвердження Правил безпеки праці в органах і підрозділах МНС України (Частина перша для підрозділів державної пожежної охорони)».

б) Викладання нового навчального матеріалу по питанням:

1. Основні законодавчі акти України з охорони праці, їх основні                  положення                                                                                 

2. Основні завдання систем стандартів безпеки праці     

3. Забезпечення безпеки праці на виробництві                   

Вступ

Технічний прогрес постійно, мов тінь, супроводжують техногенні аварії та нещасні випадки. За статистичними даними кількість нещасних випадків на виробництві у світі неухильно зростає, і становить на теперішній час приблизно 125 млн. щорічно. Рівень травматизму і профзахворюваності значно вищій у країнах, що розвиваються, ніж у промислово розвинених державах. Так у країнах Європейського Союзу щорічно жертвами нещасних випадків та профзахворювань стають близько 10 млн. чол.., з них майже 8 тис гине. Так в Україні, згідно з даними Державної служби статистики України за I квартал 2015 року від нещасних випадків невиробничого характеру загинули 7907 осіб (Табл. 1).

№	Причини смерті	2014 рік	2015 рік
1	Навмисне самоушкодження	1969	1656
2	Пошкодження без уточнення їх раптового або навмисного характеру	1458	1267
3	Транспортні нещасні випадки	1129	866
4	Випадкові отруєння та дія алкоголю	1149	865
5	Напад з метою вбивства чи нанесення ушкодження	723	576
6	Інші випадкові отруєння та дія отруйних речовин	708	435
7	Нещасні випадки, спричинені дією диму, вогню, жаром та гарячими речовинами	566	472
8	Падіння	501	410
9	Нещасні випадки, пов’язані з дією природних факторів	493	523
10	Інші нещасні випадки із загрозою диханню	465	388
11	Випадкові утоплення та занурення у воду	303	236
12	Нещасні випадки, спричинені електричним струмом, випромінюванням, температурою або тиском	21	33
13	Інші нещасні випадки	166	180
14	Загальна кількість,	9651	7907
	з них:
15	Дітей віком до 14 років	142	138
16	Сільське населення	3659	3261
17	Міське населення	5992	4646

Найбільшу кількість померлих від нещасних випадків невиробничого характеру за 3 місяця 2015 року – 9,5 % загальної кількості - зареєстровано у Дніпропетровській області (752 особи); 7,5 % - у Харківській (598 осіб),            7,3 % - в Одеській (578 осіб), 6,3 % - у Донецькій (503 особи), 5 % - у Запорізькій (402 особи), 4,9 % - у Київській (392 особи) областях.

          Найменшу кількість померлих від нещасних випадків невиробничого характеру - 1,9 % загальної кількості - зареєстровано у Чернівецькій (151 особа), 2 % - у Тернопільській (156 осіб), 2,3 % - в Івано-Франківській  (185 осіб) областях.

Питання № 1: Основні законодавчі акти України з охорони праці, їх основні положення.

Законодавчі акти, що визначають основні положення з охорони праці умовно поділяються на загальні закони України (Затверджуються Верховною Радою України) та спеціальні законодавчі акти (які приймаються або затверджуються Кабінетом Міністрів України, Державним комітетом України по нагляду за охороною праці, Міністерством охорони здоров’я тощо)

Основними законодавчими актами з охорони праці є:

1. Конституція України (прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.)

2. Закон України “Про охорону праці” (Прийнятий ВР України 14.10.1992 р. та введений у дію з 24.10.1992 р.) із змінами та доповненнями станом на 1.01.2004р.

3. Кодекс законів про працю України (прийнятий в 1971 р. “Кодекс законів про працю Української РСР”.  18 лютого 1992 Верховна Рада України змінила деякі статті і найменування кодексу, замість Української РСР, замістити словом “Україна”).

4. Кодекс цивільного захисту України

      5. Закон України “Про охорону здоров'я населення” (прийнятий ВР України 8 грудня 1992р.)

Почнемо з Конституції України (яка прийнята 28 червня 1996р.). Конституція України складається з 15 розділів та 161 статей.

Згідно статті 3 Конституції: Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 43. Кожен має право на належні, безперечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом…

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Виходячи з статей Конституції України були розроблені основні закони України щодо охорони праці:

Закон України “Про охорону праці” (прийнятий  ВР України 14.10.92 р., введений в дію 24.10.92р.).

Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони  праці в Україні.

Стаття 1 Закону України визначає поняття охорони праці: Охорона праці - це система правових соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Стаття 2. Сфера дії Закону.

Дія закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Стаття 9. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я працівників або у разі їх смерті.

     Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті  працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних  випадків відповідно до  Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"

     Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.

     За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним  захворюванням, зберігаються  місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до  відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати  професійної  працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а  також  працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

Стаття 18. Навчання з питань охорони праці.

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим  від  нещасних  випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

     Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

     Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується спеціально  уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

     Посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного   ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять  навчання, а  також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.

     Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з  питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

     У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.

Стаття 44. Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці. За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових  осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.

Кодекс законів про працю в Україні.

Кодекс законів про працю – регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності  праці,  поліпшенню якості роботи підвищенню ефективності суспільного виробництва піднесенню на цій основі  матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. (Стаття № 1)

Кодекс цивільного захисту України

Стаття 117. Медичне та санаторно-курортне забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, членів їхніх сімей та основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб

Стаття 118. Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту

Висновок: отже знання та додержання основних законодавчих актів з охорони праці дає змогу зберегти здоров’я і працездатність під час виконання своїх службових обов’язків.

Питання № 2: Основні завдання систем стандартів безпеки праці

Державні нормативні акти про охорону праці – це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи. Законодавством передбачено, що залежно від сфери дії вони можуть бути міжгалузевими або галузевими.

Державний міжгалузевий акт про охорону праці – це акт загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації народного господарства України незалежно від їх, галузевої належності та форм власності.

Державний нормативний акт про охорону праці – це акт, дія якого поширюється на підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, що відносяться до певної галузі.

Спеціальні законодавчі акти це Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці, Будівельні норми та правила, Санітарні норми, Правила будови електроустановок, Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів тощо.

Спеціальні законодавчі акти поділяються на міжгалузеві та галузеві. Міжгалузеві законодавчі акти у своєму коді мають позначення:

·         “ДНАОП” (Державний нормативний акт про охорону праці),

·         “ДБН” (Державні будівельні норми).

Наприклад: ДНАОП 0.00-1.21-98 Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, ДБН В.1.1-7-2002 Захист від пожеж. Пожежна безпека об’єктів будівництва), а галузеві законодавчі акти у своєму коді мають позначення:

·         “НАОП” (Нормативний акт про охорону праці),

·         “ВБН” (Відомчі будівельні норми).

Наприклад: НАОП 1.4.72-1.31-89 Правила безпеки праці при паянні та луженні, ВБН В.2.2-58.1-94 Проектування складів нафти та нафтопродуктів).

Міжгалузеві законодавчі акти поширюються на всі підприємства та організації на території України, а галузеві законодавчі акти поширюються на підприємства певної галузі народного господарства. Як приклад для нашої галузі розроблені – “Правила безпеки праці в органах і підрозділах МНС України” (Наказ МНС України від 07.05.2007 року     № 312 ).

Власники підприємств, установ, організацій розробляють на основі (ДНАОП) Державних нормативних актів про охорону праці й затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства, установи, організації, відповідно до Рекомендації Держнаглядохоронпраці щодо застосування порядку опрацювання й затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві. Затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 12.12.1993 року № 132 до основних нормативних актів підприємства належать:

- Положення про систему управління охороною праці на підприємстві.

- Положення про службу охорони праці на підприємстві.

- Положення про комісію з питань охорони праці підприємств.

- Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці.

- Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативних актів про охорону праці.

- Положення про організацію попереднього й періодичного медичного огляду працівників.

- Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями й видами робіт.

Питання №3: Забезпечення безпеки праці на виробництві.

Безпечність виробничого устаткування — це властивість виробничого устаткування відповідати вимогам безпеки праці під час монтажу (демонтажу) ї експлуатації в умовах, установлених нормативною документацією.

Загальні вимоги безпеки виробничого устаткування визначені ГОСТ 12.2.003-91. Відповідно до цього нормативного документа безпечність виробничого устаткування забезпечується: правильним вибором принципів дії, конструктивних схем, елементів конструкції; використанням засобів механізації, автоматизації та дистанційного керування; «посуванням у конструкції засобів захисту; дотриманням ергономічних вимог; включенням вимог безпеки в технічну документацію з монтажу, експлуатації, ремонту, транспортування та зберігання устаткування; використанням у конструкції устаткування безпечних та нешкідливих матеріалів.

При проектуванні устаткування необхідно враховувати умови його експлуатації з ям. щоб при дії на нього вологи, сонячної радіації, механічних коливань, високих та низьких тисків і температур, агресивних речовин і т. п. устаткування не ставало небезпечним.

Складові частини виробничого устаткування (приводи, трубопроводи, кабелі тощо) необхідно виконати таким чином, щоб недопустити їх випадкового пошкодження, яке може призвести до появи небезпеки. Якщо в конструкції устаткування є газо-, пневмо-, гідро- системи, то вони повинні відповідати вимогам безпеки, що є чинними для таких систем. Рухомі частини устаткування, які являють собою небезпеку, необхідно породжувати, за винятком тих частин, огородження яких недопускається з огляду на їх функціональне призначення. В такому випадку необхідно передбачати спеціальні заходи чи засоби захисту.

Елементи устаткування, з якими може контактувати людина не повинні мати гострих фаїв, кутів, а також нерівних, гарячих чи переохолоджених поверхонь. Виділення та поглинання устаткуванням тепла, а також виділення ним шкідливих речовин і вологи не повинні перевищувати гранично допустимих рівнів (концентрацій) в межах робочої зони. (конструкція устаткування повинна забезпечувати усунення або зниження до регламентованих рівнів шуму, ультразвуку, інфразвуку, вібрації та різноманітних випромінювань.

Для того, щоб запобігти виникненню небезпеки при раптовому вимкненні джерел енергії всі робочі органи, а також пристрої, які використовуються для захоплення, та підіймання заготовок, деталей, виробів тощо, повинні оснащуватись спеціальними захисними пристосуванням. Причому необхідно унеможливити самочинне вмикання приводів робочих органів у разі відновлення енергопостачання.

Конструкція устаткування повинна забезпечувати захист людини від ураження електричним струмом, а також запобігати накопиченню зарядів статичної електрики небезпечних кількостях. Устаткування повинно бути оснащене засобами сигналізації порушення нормального режиму роботи, а в необхідних випадках (аваріях, небезпечні пошкодженнях і режимах, близьких до небезпечних) — засобами автоматичної зупинки гальмування та вимкнення від джерел енергії. Для аварійного вилучення шкідливих отруйних, вибухо- та пожежонебезпечних речовин устаткування необхідно оснащення спеціальними пристроями.

Технічні характеристики та параметри устаткування повинні відповідати антропометричним, фізіологічним, психофізіологічним та психологічним можливостям людини. Робочі місця та їх елементи, що входять у конструкцію устаткування повинні забезпечувати зручність та безпеку працівникам. Виробниче устаткування, обслуговував якого пов'язане із переміщенням персоналу, необхідно обладнати безпечними та зручними за конструкцією і розмірами проходами, майданчиками, сходами, поручнями і т. п.

В процесі експлуатації устаткування не повинно забруднювати навколишнього середовища шкідливими речовинами вище встановлених норм та створювати небезпеку вибуху чи пожежі.

3. Заключна частина (15 хв.)

         а) Відповіді на запитання курсантів (3 хв).

         б) Закріплення вивченого матеріалу (7 хв).

Питання:

1.  Які загальні закони щодо охорони праці Ви знаєте? – 1 чол. (усно).

2.  Як класифікуються спеціальні законодавчі акти щодо охорони праці – 1 чол. (усно).

3.  Дайте визначення поняттю охорона праці ? – 1 чол. (усно).

4.  На які групи поділяють законодавчі акти з питань охорони праці ? – 1 чол. (усно).

5.  Які законодавчі акти відносяться до загальних. – 2 чол. (усно).

6.  Які законодавчі акти відносяться до спеціальних. 1 чол. (усно).

7.  Яка передбачена відповідальність працівників за порушення вимог з охорони праці. – 1 чол. (усно)

8.  Назвіть та дайте пояснення які нормативні документи регламентують забезпечення особового складу спеціальним одягом, спорядженням і засобами індивідуального захисту – 1 чол. (усно).

в) Підведення підсумків опитування та заняття (2 хв).

г) Завдання на самопідготовку (3 хв.): матеріали конспекту – вивчити. Конституція України ст. 3, 43, 49; Закон України «Про охорону праці» ст. 1, 2, 3, 14, 20, 43; Кодекс цивільного захисту України ст. 117, 118 – основне коротко за конспектувати.